Година спілкування

 Година Землі

 «Земля — мій дім, а я — господар у нім»

Мета: вивчити взаємозв’язок між людиною та природою; дослідити вплив людини на довкілля; знайти шляхи подолання екологічної кризи на планеті і виявити, яку роль у цьому можуть відіграти учні — юні екологи.

Хід заходу

1-й учень

В безмежному космосі добре помітна
Домівка людини — Земля наша рідна!
Планета велична, багата на диво,
Усе на ній є, щоб нам жити щасливо.

Ведучий. Сотні тисяч років тому, коли кількість людей на Землі була об­меженою, їхній розумовий і технічний потенціал був дуже слабким, а могут­ність Природи незрівнянно більшою порівняно з людською, природнє середо­вище практично не відчувало на собі тиску людей, воно легко самоочищалося і самовідновлювалося. Але минали тисячоліття... Людське населення зросло. Людська діяльність перетворилася на могутню силу, здатну впливати на при­роду, і це призвело до виникнення глобальних екологічних кризових ситу­ацій. Природні ресурси перевиснажуються, довкілля забруднюється. ХХІ ст. оголошено століттям екології. Тож настав час прислухатися до нашої планети. Англійський письменник Бернард Шоу писав: «Ми вже навчилися літати в по­вітрі, як птахи, ми вже навчилися плавати під водою, як риби, нам ще зали­шилося навчитися жити на Землі, як ЛЮДИ!».

2-й учень

Зростає людство з року в рік,
Марніє лиш природа-мати.
Адже від нашого свавілля
Планета змушена страждати.

3-й учень. Я — Земля! Я тримаю тебе в долонях, людино. Без мене ти не можеш існувати! По мені ступають твої ноги. З моїх джерел ти п’єш воду, ди­хаєш моїм повітрям. Я одягаю й обігріваю твої покоління. А що ти зробила зі мною, людино?

Поглянь на мене. Я в біді!
Мене зривають, палять, риють.
Мене зовсім не бережуть:
Пляшки, бляшанки, скрізь сміття —
Піду я скоро в забуття...
Почуйте голос рідний мій!
Я плачу дощиком рясним,
Я задихаюсь, не мовчу,
Я землетрусами кричу,
Я гніваюсь ударом грому,
Хочу бути чистою я і здоровою!

4-й учень. Наша планета не витримує екологічних потрясінь: Чорнобиль, засухи в Африці, землетруси в Японії, виснаження озонового прошарку ат­мосфери, скорочення розмаїття фауни і флори, кислотні дощі над Європою, «парниковий ефект», проблема промислових відходів... Перелік цей можна продовжувати довго. Які ж шляхи подолання цього — з’ясовували наші юні експерти-екологи.

І група «Повітря»

— Ми живемо в повітряному океані, який називається атмосферою. Усе живе дихає повітрям: люди, птахи, звірі, рослини. Повітряний склад — це 78 % азоту, 21 % кисню і в незначній кількості аргон, вуглекислий газ, неон, гелій, водень. Повітря — захисник усього живого від дії космічних випромі­нювань. Якби космічні промені досягли поверхні Землі, то за кілька хвилин спалили б усе живе. Кількість населення зростає, збільшується виробництво тепла в атмосфері. Підвищенню температури планети сприяє вирубка лісів. Це поступово підводить Землю до екологічної катастрофи.

Планету вкриває озоновий шар,
Він стримує Сонця нищівний удар.
Та люди і тут зловживають без міри:
Тепер в атмосфері озонові дири.

— Руйнують озон викиди висотних літаків, запуски космічних ракет.

Людина, проникаючи в таємниці природи, створюючи сучасну цивілі­зацію, стала найнебезпечнішим джерелом забруднення атмосфери. Це промис­лові, транспортні, побутові викиди, викиди хімічних, цементних заводів, до­менних печей, сажа.

— За один тільки рейс Київ — Нью-Йорк суперреактивний лайнер спалює 35 тонн кисню. Автомобіль за рік викидає в повітря 10 кг гумового пилу. А сте­пові, лісові пожежі? В Україні у промислових районах на 1 км2 щомісяця ви­кидаються 17 тонн сажі.

— У багатьох районах спостерігається явище, яке нагадує імлу: різко змен­шується прозорість, небо набуває брудно-фіолетового кольору, з’являється не­приємний запах. Воно дістало назву смог. Це явище викликає подразнення очей, горла, задуху, загострення легеневих захворювань. Шкідливо впливає на рослини, посилює корозію будівельних матеріалів.

— Щоб розв’язати проблему забруднення повітря, людство витрачає міль­йони доларів на безвідходні технології, пилезатримувачі, фільтри, очисні спо­руди. Але поки що це все марна справа. Що ми, зокрема, можемо зробити, щоб усім легше дихалося?

5-й учень

— Чи ти господар на Землі? —
Повітря запитало в тишині.
Не міг я дати відповідь одразу,
Бо навкруги мене лиш гази, такі гази,
Що дихати немає чим.
Якби господарем я став,
Брудні заводи я б позакривав.
Машини всюди я б зробив такі,
Щоб їздили у певні лиш часи.
Заборонив сміття палити всюди,
Тоді б полегшення відчули люди.
Деревами усе б я засадив,
Я б киснем місто пробудив.
Лісами і парками всі б гуляли,
Повітря чисте з радістю б вдихали.

ІІ група «Вода»

— З батьківської хати та криниці з чистою водою починається кожне нове життя. Вода супроводжує нас протягом усього життя. Якби можна було б піти за краплинкою води, ми здійснили б найзахопливішу екскурсію.

— Вода є скрізь і всюди. Вона навіть у нас самих. Адже наш організм на 65 % складається з води. Мозок людини на 90 % складається з води. Якщо людина без їжі може прожити до трьох тижнів, то без води — до п’яти днів. 71 % по­верхні Землі вкриває вода. Вода — початок та кінець усього живого на Землі.

— Людина, на жаль, завдає шкоди воді: забруднює її, використовує нееко­номно. Нестача питної води вже відчутна майже в усіх регіонах земної кулі. Населення планети збільшується, цивілізація розвивається, промисловість та зрошування земель зростає.

Тож не дивно, що води теж бракує. Деякі країни навіть не мають своїх за­пасів питної води. Гонконг, приміром, одержує воду трубопроводом із Китаю, Алжир транспортує її з Європи. Вода перетворюється на найдорожчу сиро­вину. А люди забруднюють водойми промисловими і побутовими стоками. Унаслідок руйнування джерел, вирубки лісів зменшується наповненість рік.

— Кап. Кап. Кап... Якщо з крана капає вода (тільки 10 крапель за хви­лину), за місяць з нього марно витікає біля 170 л води, за рік — понад 2000 л. Пам’ятайте про це!

— Наш край багатий на водні ресурси, тож бережімо їх, не митимемо ма­шини, не пратимемо килими в річці, бо 5–6 мг порошку отруює все живе. Від­ходи заводів і фабрик, використана вода із заправок, мийок автомобілів потра­пляють до ґрунтових вод та водойм, а вони очищуються протягом тисячоліть.

— Чи ти господар на Землі? —
Вода спитала в тишині.
Якби господарем я став,
То воду б всю я врятував.
Зробив споруди очисні,
Могутні дамби, труби чисті.
Заборонив би бруд зливати в ріки,
Бювети скрізь поставив би навіки.

ІІІ група «Рослини»

Все треба берегти.
І звіра, птаха, і оту рослину.
Не чванься тим,
Що цар природи ти —
Бо врешті ти лише її частина.

— Могутній і сильний, страшний і лагідний, прекрасний і чарівний. Він підпирає небо і не дає йому зійтися. Його називають легенями планети.

Саме лісові завдячує своїм існуванням усе живе на Землі: дерева, чагар­ники, трави, квіти, звірі, птахи, комахи..

— Про ліс можна розповідати годинами. Його описували видатні люди епохи. Р. Шуман написав «Лісові сцени». Виразив свою любов до природи і П. Чайковський. Він посадив березову алею, вирощував квіти у своєму улюб-леному парку. Людина, яка духовно багата, у якої душа співає, не може запо­діяти лиха ані лісові, ані людині.

— І. Шишкін у своїх картинах малював майже один ліс. Він говорив: «Ліс потрібно писати у всій його красі, без фантазій». Дивлячись на його картини, розумієш, що тут промовляє любляче серце і ця людина своїми руками не зламає саджанець, не розорить гніздо, не підпише дозвіл на вирубку молодого лісу.

— А чи ми можемо це саме сказати про своє серце? Нам слід пам’ятати, що, відпочиваючи в лісі, не можна порушувати рівновагу в ньому. Не потрібно ламати цілі оберемки цвіту калини, черемхи, рвати конвалії. До речі, конвалія цвіте лише на шостий рік життя.

— Рослинний покрив суші переробляє 20–30 млрд тонн вуглекислого газу на рік. У містах дерева рятують людей від дощу, сажі.

Дерева, кущі, лугові, польові й лісові квіти ростуть не для того, щоб ми їх ламали, топтали, рвали, нищили.

— Навіть дикі звірі тихо поводяться в лісі — невже ми виховані гірше за них? Не лякаймо птахів своїм вереском: вони ж звикли до мелодійного співу й щебетання. Галасливі компанії в лісі можуть налякати птахів, які через шум залишають гнізда.

— Вогонь — страшний ворог лісу, природи й усього живого. Тож не грай­теся в лісі з вогнем.

Обривки газет, поліетиленові торбинки, пляшки, банки з-під консервів — свідчення, що на природі побував її губитель. Невже ним є саме ти? Вирізавши на дереві своє ім’я, ти увічнюєш своє дикунство.

Залишаючи місце відпочинку на лоні природи, подбай, щоб воно було не в гіршому, а в кращому стані, ніж ти застав.

Не слід руйнувати мурашники, витоптувати й ламати молоді саджанці. Ліс нас годує, одягає, дає нам повітря, лікує. Тож давайте не будемо його крив­дити!

— Зелений покрив Землі щороку скорочується на 1 %.

Люди змінюють умови життя рослин, вирубують ліси. До речі, щоб вирос­тити сосну до 20 м — їй потрібно не менш як 50 років. А це майже ціле люд­ське життя.

Рослини — обереги нашого життя, захисники спокою, душевна розрада в час розпачу та смутку. Вони прикрашають наше життя, наповнюють його ро­жевими мріями, дивними відчуттями.

Дивлячись на квіти, відчувається радість, легкість... Так і хочеться за­кружляти у квітковому вальсі.

Танок (вальс квітів).

— Чи ти господар на Землі? —
Рослини запитали в тишині.
Якби господарем я стала,
Я скрізь рослини б насаджала.
Троянди, лілії, гвоздики,
Кущі, дерева, трави дикі.
Все це сама б я доглядала,
І щастя людям дарувала.
Щоб люди бачили красу,
В душі носили лиш весну.
Увесь би світ і вся Земля
Тоді б квітучою була!

ІV група «Тварини»

— Один мудрець вдало підмітив: «Чим більше пізнаєш людей, тим більше починаєш любити тварин». Ми чомусь уважаємо кицьок, собак та іншу жив­ність меншими братами. Придивіться до замурзаної дворняжки, зазирніть їй у вічі. Це створіння не здатне на зраду, заздрість. Недарма люди, коли гово­рять про вірність, порівнюють її з «собачою».

— На жаль, настали часи, коли потрібно захищати тварин від людей. Придивіться навколо себе — і побачите голодного собаку, голуба з перебитою ніжкою. Людина постійно загрожує спокою тварин, переслідує, знищує їх. Їй потрібно з них м’ясо, шкіра, жили, кістки... Полювання на тварин є не що інше, як винищення цілих видів.

— Годі говорити про колекціонерів. За особину зникаючого виду вони пла­тять 10 тис доларів, щоб потім її законсервувати або зробити з неї опудало. Видам загрожують також війни, забруднення, туризм.

У Чорній книзі ті, кого нема.
В Червоній книзі ті, що ще живуть.
І грізне попередження луна:

Людино! І тебе може не буть!

— Ми можемо допомагати тваринам: поводитися в лісі належним чином, не полювати без дозволу, рятувати поранених звірів, доглядати за свійськими тваринами й домашніми улюбленцями.

V група «Сміття»

— Усім з дитинства відомо: чисто там, де не смітять. Але чому люди забу­вають цю просту істину? Природа просто не здатна переробити ту величезну кількість сміття, яку ми їй «даруємо» щодня. Здається, що ми скоро заки­даємо себе сміттям.

— 4 % території України (це дорівнює площі наших Карпат) займають сміттєсховища, які отруюють навколишнє середовище і пагубно впливають на здоров’я людей. На території нашої країни діє всього лише 4 сміттєспалю­вальні заводи. У Києві працює лише один і переробляє 3 % відходів. Для по­рівняння: в Японії функціонують 3000 таких заводів з використанням еколо­гічно чистих технологій.

— Згідно із програмою, прийнятою у Києві, запроваджується сортування побутових відходів. Але це все діє, на жаль, не на належному рівні.

Наприклад, в Канаді, якщо хтось викинув сміття, яке може бути перероб-лене, в простий бак, отримає штраф на 200 доларів.

У Бельгії, якщо господар помістив скляні пляшки до пластикових мішків для залишків харчових продуктів, штраф може сягати сотень євро. Нам до цього ще далеко.

— А все починається з малого: з тієї обгортки від цукерки, яку ми кинули, з того сміття, яке залишили під партою після уроків, з крихти хліба, що впала від нашого бутерброду...

— Чи ти господар на Землі? —
Сміття спитало дуже тихо.
Напевне знало вже воно,
Що для Землі сміття — це справжнє лихо.
Якби господарем я стала.
Сміття б усе я скрізь прибрала,
Закон я видала б для всіх:
Хто смітить, той страшенний робить гріх.
Бо гріх смітити, де живеш,
Де ходиш, їздиш, віриш, ждеш.

Учень. Яким ти хочеш бачити цей світ? Таким? Чи таким? (Демонстру­вання краєвидів.)

Нам обирати! Є багато законів про охорону природи, але найвищим за­коном для кожного з нас має бути наша СОВІСТЬ.

Незважаючи на сумні прогнози, ми ще можемо поліпшити майбутнє нашої планети, якщо її порятунком займеться не лише суспільство, а й кожен зо­крема. Це буде можливим тоді, коли дотримання екологічних вимог стане нормою життя.

Учні (по черзі)

— Рятуємо чисте повітря.

— Рятуємо воду в морях, океанах, у малих і великих річках.

— Рятуємо радісних птахів — не всі ще породи, а ті, що зникають в полях, у лісах, у лугах.

— Рятуємо злаки, а потім рятуємо квіти.

— Рятуєм світанки — від кіптяви, чаду й димів.

— Рятуємо тишу, щоб в тиші мовчати й радіти.

— Рятуємо вулицю від голосних двигунів.

— Рятуємо землю. А також рятуємо небо.

— Рятуємо мрії.

— Рятуємо ніжність... Від кого рятуємо?

У с і (разом)

Від себе!
Поки ще не пізно і можна хоч щось зберегти.

У ч е н ь

Прости нас, Земле,
Нас — людей століття,
Яке надбало стільки лиходій,
Що вистачить на кілька поколінь.
Унаслідок людської перемоги над
Усім живим, що просить допомоги.
Прости нам, Земле, спалені ліси...
Прости ґрунти збіднілі й неродючі,
І атом той, що вирвався на волю,
Перевернув людську нелегку долю.
Прости нас, Земле, все-таки прости,
Бо голова всьому живому — ти.
Можливо, розум людства не засне,
І він проснеться, і тебе спасе!

Звучить фінальна пісня.

Учні створюють плакати щодо правил поведінки у природі із зображенням заборонних знаків.

Сценарій проведення заходу, приуроченій вшануванню

 пам’яті Небесної сотні для учнів 7-11 класів

У нашій пам’яті вони назавжди залишились

Мета: вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість,  розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Оформленя: Стіна пам’яті Небесної сотні (Прапор України, надписи  «Герої не вмирають», «Сам не знаю, де погину…», список прізвищ героїв  з фото), на підлозі надпис із маленьких свічок «Героям слава», стіл, на столі вишитий рушник, ікона Божої матері, свічка, квіти з чорною стрічкою.

(Звучить «Молитва за Україну», діти запалюють свічки для надпису «Героям Слава»)

Учень 1                           "Боротьба не за щастя  вже навіть іде —за життя!

                                           Бо його забирають.

                                          Нас Надія веде, нас ідея веде

 За свободу для рідного краю.

Учень 2                         Українцю, поглянь, там побили жінок!

          Глянь, вже люди ховаються в храмі!

         Де таке ще траплялось, коли це було

   Аж в такому нестерпному стані?..

Учень 3                          Так чинили лиш варвари, злісні хани,

          Лиш від них люди в церкві ховались.

          А сьогодні це власні привладні пани

         Вже над нами так само знущались!"

 Шановні учні! Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття.

Ведучий 1 І саме тут, сьогодні, скажемо «Люди, бережіть серця свої, щоб не стали каменем! Розбудуйте в душах Божий храм, щоб не повторити великий гріх!»

Чи знає мама, чи знає тато, 
Що син нівечить і б'є людей, 
Що він криваву несе зарплату, - 
Вона на гірких сльозах дітей. 

У листопаді під самий ранок, 
Коли і місяць на небі спав, 
Напав на діток чийсь син чи тато 
І, наче, нелюд їх побивав. 

А вдома мати, а вдома мати 
Чекає сина, бо він - герой. 
Від зла він має всіх захищати, 
Не знає мати, що син лл'є кров. 

Ведучий 2 Ми з вами вшановуємо пам'ять героїв різних історичних подій: Голодомор 1932-33рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни.

Учень 4

 Моя хата не скраю
Тому і вмираю  я за Україну,
ЇЇ честь та славу.
Пробач мені, мамо, що тебе покидаю,
Бо мушу йти на війну
Проти осатанілої зграї.

 Хто зна, чи вдасться мені тебе ще побачить
Та я сподіваюсь,
Що одного ранку прокинешся
Та й мене пробачиш.

Учень 5                         
Пробачиш та й заплачеш,
Сліз не жаліючи, обмиєш ти ними усю Україну,
Україну нову, сильну,
В якій брат за брата 
Йшов під кулі навпростець,
Не боячись ката.
Ти подивишся навколо- 
Все не так, як було.
Хоч мене й немає поруч
Знай, що я, сумую…

Ведучий 1 Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. Ось вони перед вами, Герої Небесної сотні.

Учень 6                          

Під прапором стояли – під прапором й спочили.
Прийми, о Господи, своїх синів!
За України волю їх убили
В шалений жар тривожних днів.
В той час, як небо димом затягнулось,
Як змерзлі руки прагнули вогню,
Упились кров’ю кат і його свита,
Споївши нею й всю свою сім’ю.

Учень 7                         
Та ми усі від Бога люди.
Живем надіючись, не боючись.
Чи ми запам’ятаєм, чи забудем,
Як наш народ топтали, сміючись?

Учень 8                         

Мамо, я живий, лиш закриті очі....
І серце не б`ється, не вирує кров...
Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі
Я буду поруч - в грудях, де живе любов!

Учень 9                        
Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,
За ту біль, і той жаль, що я наробив.
Я ж хотів лише миру, добра і свободи...
А мене за це ворог безжалісно вбив.

Учень 10                         
Не жалій, моя нене, що я не вернуся,
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!
Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,
Ти лишень свої очі здійми до зірок!
 

Ведучий 2 Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі. Люди висвітлюють свої почуття через картини, пісні, вірші.

Ведучий 2  Вгорі прекрасні зорі, що палають...
Будь-ласка, наші душі вбережи!
Хай кожну ніч нам Янголи співають,
Ти ж своє милосердя покажи.

Ведучий 2 Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Ведучий 1 Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов   від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

(Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача» ведучий запалює свічку і передає її учням по колу. Свічку передають з рук в руки )

Учень 11

 У нашій пам'яті Ви назавжди лишились,
Історія одна, і Ви - її частина.
Ви тільки знайте, браття, ми за Вас молились,
І молимось: за Вами - ненька Україна! 
Вже не повернеться додому той хлопчина,
Що його вчора тільки мати відпустила,
Поцілувала, тихо мовивши: "Іди, дитино,
За щастя України, бо вона - єдина".
Казала мати берегти себе. Але даремно,
Бо хлопець був готовий йти безстрашно,
Аби лише країна, котру так кохав страшенно,
Не стала на коліна, а боролася відважно.
Учень 12                         
Хлопчина вірив, що колись, одного ранку,
Відкривши очі, він відчує повну волю.
Але та куля, в день зимовий, на світанку,
Перехопила подих та змінила долю.
Хлопчина вірив, що колись, одного дня,
Розкаже син йому, як любить Батьківщину.
Хіба він знав, що борючись за це щодня, 
Все доведеться відпустити в мить єдину.
Так. Той хлопчина, він не знав тоді,
Що нелюд пострілом прицільним забере життя.
І браття хлопця, українці, у біді,
Заплачуть, відпустивши тіло в небуття.
Учень 13                         
Але ж душа, душа Героя вічно лине!
До тебе наші сльози, молитви, зізнання!
Повір, хлопчино, наша пам'ять не загине,
Як і омріяні тобою  воля та кохання.
Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.
І сльози, бо ти, хлопче, словом вже не з нами.
Але в думках  ти поруч, і не згасне свічка,
І линуть буде "Слава Україні!"  над ланами.
Ведучий 2 Пробач мені, мамо, що одягнув тебе у чорную хустину.

                   Ти віддала мене взамін за нашу рідну, вільну, чесну Україну.

Ведучий 1 Героям Майдану, впавшим мертвими за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.

(Хвилина мовчання)

Ведучий 1 А ми вам бажаємо всім світлих днів і нехай вам щастить. Дякуємо за увагу!

* Розробка уроків

* Презентації

* Фотогалерея